Ну що, через тиждень я буду десь в окрузі Дніпровської області (сподіваюсь) та із завмиранням чекатиму на висадку.
Чи мені страшно? Неймовірно. Я ловлю себе на тривожності буквально на всьому, про що думаю.

Чи я правильно купила білет і мене не наїбали?
Чи я знайду автобус?
Чи це буде нормальний автобус, в якому можна витримати таку довгу поїздку?
Чи не почнеться менструація десь прямо отут?
Чи не прилетить десь поруч?
Чи я приїду до початку комендантської години?
Чи не знімуть з мене статус?
Як я витримаю цю поїздку?

А це тільки запитання стосовно поїздки, і тільки в одну сторону. Мені страшно від незнання, від тих жахастиків, які намалював мозок.
Але я так чекаю на цей день, як ні на що, окрім нашої перемоги. Через півтора року ми нарешті побачимось… Нарешті.