Моя психотерапевтка сказала вести два тижні щоденник сну, харчування, фізичної активності та настрою. Вже зараз дивлюсь і розумію, що доведеться йти до психіатра й починати новий курс антидепресантів.
З року в рік одне й те саме взимку, під новий рік. Одне й те саме.

Розмова відбулась. Трохи не так я її собі уявляла звичайно, але виключення світла вносять свої корективи. Вчора обірвались на доволі неприємній ноті, але був час забратись думками та написати довжелезний текст повідомленням. Зранку партнеру дали світло і він одразу подзвонив поговорити.
Я не дуже вірю у всю цю штуку типу "П'ять мов кохання", бо в цілому проти типування людей по конкретним категоріям, але штука Я не вмію демонструвати кохання словами, тільки діями в його контексті дійсно працює. Він висвітив ті моменти, на які я не дуже звертала увагу, але саме вони для нього демонстрація його почуттів.
Складно, коли ви такі різні, але не дарма вже п'ять років разом. Єдина моя проблема в тому, що коли ми не розмовляємо більш як три дні, то в голову одразу лізуть абсолютно дурнуваті думки. Не можу дати собі з тим ради, хоч ти що роби.

Знайшла сайт з психотерапевтами, що працюють в доказових методах психотерапії. Середня ціна 1300 грн. Але розумію, що треба фіксити голову, бо в ній все дуже погано. Дуже.

У мене тотальне безсилля. Немає сил навіть написати про все нове, що відбувалось за цей час. Черговий досвід буллінгу на роботі, новий ноутбук і досвід письма всліпу (клавіатура виключно латиницею), письменницька імпотенція…
В кінці кінців записалась на tell.me.ukr до психолога. Випав психоаналітик, але у мене настільки все «не окей» в голові, що нехай вже так. Зараз вже готова навіть віддавати гроші за терапію, якщо чесно, аби тільки краще стало.
Того року витримала без антидепресантів, але черговий мій зимовий сезон все ближче і щось мені підказує, що цього року доведеться таки знову пити ліки.

Пару дней назад произошло кое-что, от чего я не только в восторге, но и каком-то небольшом шоке. Какое-то время я ходила к психологине – сначала по поводу Кирилла, потом с Сашей и на пару тренингов. В полноценной терапии я не была, да и подозревала, что у нас выстраиваются совсем не терапевтические взаимоотношения, но это по ощущениям.
Позавчера она пишет мне, что собирается проводить "женский форум" в нашем городе и сильно не успевает с текстами, так что хочет, чтобы я ей их писала. Для меня это было небольшим шоком, потому что это автоматически перечеркивает вариант терапии у неё (собственно, я сомневалась, что хочу идти к ней в терапию по ряду определенных причин) и у меня почему-то сложилось ощущение, что она меня… бросает. Ушла в сопротивление – половину дня было плохо, болела голова и не хотелось никуда идти.
Но после нашей встречи (я предложила обсудить все детали дальнейшей работы с глазу на глаз) сопротивление ушло, я смогла проговорить всё, что меня обеспокоило и в общем это было в какой-то степени довольно терапевтично для меня. Ну и прибыльно, что уж. Мне нужно будет написать ей 12 текстов, причем один я успела написать в тот же вечер, так что не думаю, что это займет слишком много времени.
Но главное – я вспомнила, как сильно хотела около года назад поработать в связке с психологом или психотерапевтом, поучаствовать в чем-нибудь интересном, посмотреть изнутри. И вот это случилось, причем как-то само и без особых усилий, поэтому и не смогла сразу понять. Уже вечером, когда в маршрутке сидела вдруг поняла и так хорошо стало, всё-таки мечты иногда сбываются, когда приходит время и совпадают обстоятельства.

P.S. – во время встречи психологиня сказала, что ей откликаются мои тексты, а в Инстаграм она читает посты, лучшего комплимента и не придумаешь.